Капеланом нашої парохіяльної спільноти для осіб з особливими потребами “Сьоме небо” я став недавно. Скажу відверто, - ще не встиг увійти у ритм спільноти.
На реколекції для капеланів не планував їхати, але подзвонив мій приятель о. Олег Жаровський і я не зміг йому відмовити. Подумав, що спробую залагодити найважливіші справи під час реколекцій. Не вийшло...
Реколекції були дуже інтенсивні, а тема “крихкості людини” показала мені, що всі “важливіші” справи варто відкласти. Як людина слабка і “крихка”, я вирішив піддатися Волі Божій і наукам реколектанта-єзуїта.
Не думав, що за такий короткий час можна так багато переосмислити.
Ми — священики часто подібні до таких собі “загрубілих” воїнів: нас важко здивувати, розчулити “жіночими” розповідями... Господь здатен віднайти краплю для сльози і в найбільш зачерствілому серці.
Дякую отцю-реколектанту, організаторам цих реколекцій. Хвала і подяка нашому Богові, що дає себе зустріти у наших ближніх, а найбільше у тих, хто має особливі потреби.
Write a comment