Христова спільнота – Церква у своїх відправах через дію Святого Духа відновлює первозданну космічну гармонію, Божий мир. У церковних Богослуженнях ще на землі здійснюється повернення людини до природного і властивого їй життя з Богом. Приймаючи участь у літургійній молитві, християнин «очима віри» входить у еосяжне для людського розуму таїнство єднання з божественним. «Преображений» духом молитви, світ повертає молільника до первозданного стану, коли все сотворене було «добре», тобто ще не було зіпсуте гріхом, і, тим самим, відображує образ Творця. Присутність Господа передає все: ікони, спів, повітря, ризи, храмова архітектура... “Поки ми в подорожі, на землі, ми потребуємо видимих знаків Божої присутності: тому ми приєднуємося то Божественного єства через воду, через воду, насичену Богом, через хліб і вино, напоєне Ним”.
Використання матеріальних середників для відображення небесного буття витворило образно-символічне мистецтво. Ціль християнських символів поєднати людину із божественним началом. Це поєднання відбувається через різні аспекти людського сприйняття. Людина сприймає «небесне буття» за допомогою різноманітних образів храмового культу. Християнське мистецтво відрізняється від світського тим, що, окрім тілесного і душевно-психологічного, тут обов’язково має бути присутнє духове сприйняття. Християних сприймає оточуючу храмову дійсність «очима віри». Завдяки вкоріненню у сферу духовості, церковний образ приєднує людину до реального небесного життя. «Бо християнство – це не система «ідей» і, ні в якому разі, не ідеологія. Воно є досвід і свідоцтво про цей досвід, який безперервно подається Церквою. Цей досвід про те, «що було споконвіку, що ми чули, що бачили нашими очима, що оглядали і чого руки наші доторкалися, про Слово життя, – а життя об’явилось, і ми бачили й свідчимо й звістуємо вам життя вічне, що в Отця перебувало й нам явилося, – що ми бачили й чули звістуємо й вам, щоб і ви мали спільність з нами. А наша спільність – з Отцем і з Його Сином Ісусом Христом. І це ми вам пишемо, щоб наша радість була повна» (1 Йо. 1–4)».
Одним із символічних образів Церкви є спів. «В конкретних формах свого життєвого прояву зображальне, словесно-поетичне і музичне мистецтво стають частиною культу, виконуючи єдину функцію. Естетичний принцип синтезу цих мистецтв всебічно реалізується у храмовому дійстві».
Write a comment